Під одним дахом

62

Зміст:

  • Суверенітет молодої сім’ї
  • Ігри, в які грають сім’ї
  • Переговори як альтернатива скандалів
  • Милі сваряться…

Суверенітет молодої сім’ї

Відомо, що у молодої мами завжди безліч проблем, у тому числі і психологічних: взаємна «притирання» забирає чимало душевних і фізичних сил. А якщо доводиться звикати не тільки до чоловіка, але і його батькам, які живуть в тій же квартирі і постійно намагаються втрутитися в справи молодих? На жаль, конфлікт «батьків і дітей» знайомий багатьом молодятам аж ніяк не по книжках… чи Можна відстояти свою сімейну незалежність і при цьому не зіпсувати стосунки з представниками старшого покоління?

Якщо молоде подружжя з якої-небудь причини приймають рішення жити з батьками, через деякий час вони стикаються з цілим рядом проблем. Адже у мами і тата дорослого сина чи дочки вже є певні надії, пов’язані з зятем чи невісткою. Але, як правило, очікування і дійсність рідко збігаються. Виникає напруга, яка стає причиною сімейних конфліктів.

Ситуація ускладнюється у тому випадку, коли дочка чи син до заміжжя не «подорослішали». Батьки звикли, що вже доросла дитина повністю підпорядковується їх рішень. Це відношення вони пробують перенести і на невістку чи зятя, сприймаючи їх як дітей, що прийшли в сім’ю і не розуміючи, що мова йде не про прихід в чужу сім’ю нехай навіть не дитини, а дорослого, а про створення нової сім’ї. Як же поводитися в цій ситуації молодим?

Передусім, їм необхідно відчувати єднання один з одним і самостійність у прийнятті будь-яких рішень. Звичайно, це не означає, що молоді подружжя не будуть брати до уваги думки, бажання і потреби батьків або інших близьких людей. Це означає, що, враховуючи всі обставини, саме вони і тільки вони будуть приймати будь-які рішення, що стосуються їх родини або кожного з них окремо. На людину, який привів коханого в сім’ю своїх батьків, лежить величезна відповідальність. Якщо він не встиг побудувати відносини з батьками на рівних до шлюбу, то для того, щоб молода сім’я відбулася, необхідно зробити це зараз.

Ігри, в які грають сім’ї

Треба приготуватися до того, що батьки можуть сприйняти встановлення «дорослих» стосунків з власними дітьми дуже болісно. Чим жорсткіше батьки, тим складніше і конфліктнішими етап відділення. Боятися таких конфліктів не треба, але пам’ятати про можливість їх виникнення варто.

Молоді люди зможуть навчитися правильно реагувати на вчинки батьків, оцінюючи свою поведінку і почуття з боку. Якщо, відповідаючи на їдку репліку матері, син помітить, що вимовив слова, які міг сказати ображений десятирічна дитина, або дочка відчуває, що вона доводила свою правоту матері, як учениця восьмого класу, — це означає, що за звичкою обрано старий спосіб спілкування з батьками, який веде у безвихідь. Після такого спостереження дуже корисно задуматися про те, як повівся б у подібній ситуації дорослий, людина, що поважає себе. Саме така поведінка і допоможе сформувати нові відносини з батьками.

Безумовно, не можна перегинати палицю. Як для батьків, так і для дітей важливо, як і раніше відчувати себе близькими людьми, і відносини при цьому мають будуватися на основі доброзичливості і любові.

В деяких сім’ях, де представники двох поколінь живуть разом, можуть існувати й інші «рольові порушення». Але вони також складаються до утворення молодої сім’ї. Наприклад, хтось із батьків починає грати роль дитини, вимагаючи підвищеної уваги, любові та подяки від «дітей». Молоді, як правило, реагують на таку поведінку роздратуванням і навіть агресією, так як відчувають, що ними намагаються маніпулювати, до того ж не найкращими способами: у хід йдуть крик, плач, скарги і т. д. Якщо ж «діти» починають розуміти, чого саме хочуть в даний момент від них батьки (а хочуть вони всього лише уваги і турботи), і на деякий час усвідомлено поміняються ролями, то конфлікт буде вичерпано, а батькам більше не доведеться вдаватися до таких способів, щоб отримати докази синівської і дочірньої любові.

Переговори як альтернатива скандалів

Зрозуміло, взаємини в сім’ї не можуть змінитися за один день, адже не так-то просто відстежувати свої почуття в конфліктній ситуації. Але ті відносини, які будуть побудовані в результаті такої внутрішньої роботи, виправдовують всі труднощі «перехідного періоду».

Для того щоб молодій сім’ї було легше будувати гармонійні відносини з батьками, подружжю необхідно домовитися з основних питань один з одним. Для цього потрібно знати, які правила і звички склалися в батьківській родині. Наприклад, деякі батьки абсолютно спокійно і навіть із задоволенням поставляться до ідеї молодят вести роздільне господарство, тобто окремо готувати, окремо купувати продукти, окремо прати і т. д. В іншій родині така пропозиція буде сприйнято як кровна образа: «Був сином, а як одружився, став сусідом, ми йому не потрібні». Угадавши таку реакцію, сину слід дуже тактовно поговорити з батьками на «хвору» тему, не пропонуючи їм готовий варіант, а намагаючись дізнатися, які варіанти побудови побутових відносин між сім’ями для них можливі.

Якщо хтось із батьків молодих подружжя живить неприязнь до невістки або до зятя, то будь-які пропозиції щодо «вдосконалення» відносин повинні виходити тільки від сина чи дочки.

Починаючи спільне життя, важливо обговорити основні питання організації побуту:

  • Будуть сім’ї харчуватися разом або роздільно? Якщо вирішили готувати разом, то треба обговорити, хто займеться закупівлею продуктів, приготуванням їжі, миттям посуду і скільки грошей буде вносити в бюджет молода сім’я. Якщо діти і батьки будуть харчуватися роздільно, то варто продумати про «технічну» сторону справи: розділити «полички в холодильнику» і т. п.
  • В чиї обов’язки входитиме прибирання «загальної території» (кухні, коридору тощо)? Найрозумніше — поділити обов’язки (хтось відповідає за кухню, хтось- за ванну, туалет і коридор) або встановити «чергування».
  • Хто коли буде займатися і сушінням білизни? (Можливо, доведеться встановити черговість користування пральною машиною, лоджією для сушіння білизни тощо).
  • Як сім’ї обмежать своє «особистий простір»? Наприклад, діти і батьки вирішать, що будуть входити до кімнати один одного тільки зі стуком, або вставлять замки). Якщо молода сім’я не вирішить ці питання спеціально, то рано чи пізно ситуація змусить це зробити. Іноді молоді не замислюються про це, так як вони відчувають доброзичливе ставлення з боку старшого покоління. І, наприклад, чоловік, який привів в будинок батьків, дружину, продовжує жити і спілкуватися з ними так само, як він спілкувався до шлюбу. Дружина, намагаючись вписатися в сім’ю чоловіка, переймає його стиль спілкування, що може не сподобатися свекру або свекрухи: адже до сина вони належать зовсім не так, як невістки. Наприклад, молоді прийшли пізно ввечері, повечеряли, а миття посуду відклали на завтра. Син і раніше так робив: мама вранці встане — помиє, та ще й пошкодує: «Як він втомлюється на роботі, весь вымотался». Тепер інша реакція: «Що це вона думає — я за всіма повинна прибирати? Я теж втомлююся». І невдоволення колись улюбленою невісткою зростає. Образи, недомовленості, роздратування накопичуються і в один «прекрасний» момент виливаються у скандал або, того гірше, — у справжню «сімейну війну». До неї веде «остання крапля», часто така незначна, що потерпіла сторона не розуміє, чим викликана така бурхлива реакція. В такій сварці говориться дуже багато зайвого, і між дітьми і батьками виростає непрохідна стіна. А всього цього можна було уникнути…

Якщо молодята заздалегідь продумають ті принципи спілкування з батьками, які будуть стосуватися всіх аспектів їх спільного життя, і запропонують їх старшому поколінню в самому початку, коли відносини ще не зіпсовані, вони запобіжать масу негативних ситуацій.

Милі сваряться…

Сім’ї не буває без конфліктів і сварок. Якщо син або дочка біжать скаржитися на свою «половину» батькам і обговорюю з ними її «неправильну» поведінку (нехай і небезпідставно), це часто призводить до негативних наслідків. Молоді вже помирилися, забули, з-за чого сварилися, а батьки все пам’ятають. Несвідоме бажання захистити своє дитя виростає в недоброзичливу або в активну агресію проти кривдника. Буває, що батьки стають на бік невістки чи зятя, але так случаете не надто часто. Тому, якщо у молодих виникла складна ситуація, краще не посвячувати в неї батьків, а звернутися за допомогою до близьких друзів або до психолога.

Іноді батьки намагаються прямо висловити ті претензії, які у них виникли до молодої сім’ї. Якщо вони висловлюють все синові або дочці, — це добре. По-перше, у них не накопичується роздратування по відношенню до молодих. По-друге, якщо критика конструктивна, то можна обговорити ситуацію і прийти до угоди. Якщо ж критика викликана, наприклад, ревнощами свекрухи до невістки значить, мама чекає уваги з боку сина, але не отримує його. Її поведінка обумовлена тим, що вона сама не розуміє справжньої причини свого роздратування. Якщо син зможе це побачити, то залагодить конфлікт, приділивши мамі більше уваги. Крім того, розуміючи приховані мотиви такої поведінки матері, він не буде відчувати до неї агресію, яка обов’язково виникла б, якби він сприймав її слова буквально.

Якщо батьки постійно демонструють своє несхвальне ставлення до невістки або зятю, поведінку сина чи дочки має бути іншим. Необхідно дати їм зрозуміти, що син або дочка не дадуть скривдити свою «половинку». Навіть якщо зауваження батьків справедливі, то розбиратися в ситуації потрібно все одно удвох, без участі старшого покоління.

Створити, а потім зберегти хороші відносини між людьми, що належать двом різним поколінням, непросто. Але нічого неможливого немає. Любов, повагу і терпіння — це основа добробуту великої родини, де всі — і батьки, і діти живуть разом довго і щасливо…

Тетяна Філатова
сімейний психолог
Стаття з квітневого номера журналу

Авторська стаття