Про туриста Тимошку або Походи з року

214

Вже якось так склалося, що ми з чоловіком не мислимо собі літо без походів. У теплі вихідні — це поїздки на природу або в містах, на травневі свята — байдаркові походи з відкриттям купального сезону, у відпустку — море або гори. Загалом, влітку отримуємо нові враження, а взимку розглядаємо літні фотографії, зітхаємо і знову чекаємо тепла.

Минулий рік у нас був самим щасливим — народився Тимоша. Звичайно, ні про які поїздках мова і не йшла. Але ось синочок виповнився рік, і ми вирішили, що можна потихеньку починати.

Першим кроком стала поїздка з друзями в ліс на шашлики на весь день. Ми переконалися, що до громадського транспорту Тимофій ставиться нормально, в лісі веде себе спокійно, із задоволенням розглядає квіточки-палички-шишки, і після ситного обіду спокійно засинає у розкладний колясці.

Наступним етапом стала вилазка на природу з однією ночівлею. Дорога зайняла трохи: година електричкою + півгодини автобусом + година пішки; коляску ми везли по черзі, а Тимошка, роззявивши рота, дивився по сторонам. (Згодом коляска також використовувалася як столик для годування.)

Перше знайомство з наметом пройшло на «ура», так і ночівля була спокійною. Ми придбали два однакових спальника, щоб зчіплювати їх між собою великим конвертом, і Тимофій спав між нами, як у гніздечку.

Відразу ж ми відзначили два позитивних моменти. По-перше, можна вийти з дитиною гуляти на лужок і не боятися, що він вибіжить на дорогу, впаде в калюжу чи влізе в бруд, (а буде спокійно рвати квіти і розглядати комашок), а якщо плюхнеться на попу — встане і піде далі. По-друге, від постійного перебування на свіжому повітрі чоловічок просто спить богатирським сном.

Репетиція залишила тільки позитивні враження, і ми стали готуватися до походу на кілька днів.

Роки три тому ми були з байдаркою на Верхній Волзі і без кінця згадували цю поїздку як чарівний сон: життя на острові, де пісок та сосни — просто блакитна мрія. Дуже хотілося з’їздити туди знову.

Про туриста Тимошку або Походи з рокуВідразу постало запитання: хіба буде Тимошка (обожнює воду) спокійно сидіти в човні? Після довгих роздумів згадали, що подібна проблема вже була, коли наш малюк почав їсти за спільним столом на високому стільчику. Він весь час намагався встати на ньому на весь зріст — приємно бути високим! І в один прекрасний день, варто на секунду відвернутися, він просто провалився між стільцем і стіною. Після цього був винайдений широкий тканий пояс на липучці, служив страховкою. Його ми й примотали мотузками до переднього сидіння байдарки і застебнули на Тимошке липучкою тому. Звідси і почну основне оповідання, опустивши подробиці поки дороги до Волги.

Велика річка малюка зачарувала. А пояс, хоч і не дозволяв звалитися у воду — все-таки не перешкоджав тому, що захоплений Тимоха, злегка нахиляючись вбік, дотягувався до води руками і шалено бив по ній, скиглячи від захвату. Через годину веслування ми допливли до острова, на якому припускали встати, але виявилося, що він зайнятий. Треба шукати іншого. А тут з’ясувалося, що наш регочучий дитина мокрий з ніг до голови вода буквально стікає з панами. Дитячі речі — на дні рюкзака, рюкзак прив’язаний до човна. Мокрий одяг зняли, на Тимошку я одягла свою вітровку, в якій він став схожим на китайського ченця, і взяла його до себе на коліна. Далі папа гріб один.

Про туриста Тимошку або Походи з рокуНезабаром ми знайшли чудовий острів з соснами, на якому і встали. Від наших попередників залишився сосновий лапник під намет, яким ми теж скористалися. Захід у воду виявився прямо-таки для дитини: глибина на багато метрів від піщаного берега — не більше, ніж по коліно.

Окремо скажу про харчування. Для готування ми зазвичай беремо з собою примус або газовий пальник, але в цей раз речей виявилося занадто багато, тому готували на вогнищі. За прикладом знайомих придбали дуже зручну річ — ланцюгову пилку (схожа на велосипедну ланцюг і складається в маленьку коробочку), якою дуже швидко можна напиляти сухих сучків.

Основна частина взятих продуктів була, звичайно, Тимошкина. Якщо нам, дорослим, спокійно можна обійтися супом з пакетика або порошкового картоплею зі шпротами, то харчування малюка — зовсім інша справа. Тимошке ми взяли кабачки, картоплю, сир, фруктове пюре в баночках (овочеве баночне пюре він не любить), дитячі м’ясні консерви, кашу (з пакета), молоко для каші, печиво, сир, мед і варення (для додавання в чай і сир), соки, яблука, банани, і, нарешті, кефір і кисломолочну «Агуша», без яких він просто не засинає.

І ось тут я хочу зробити відступ і звернутися до походникам з малюками з питанням: «Чим ви годуєте дітей в походах?». Наше перебування на острові обмежилося трьома днями, скоріше навіть не через одноманітності, а у зв’язку з «продовольчим питанням». Справа в тому, що молочні продукти довго зберігати без холодильника просто страшно (сир, наприклад, на третій день виглядав підозріло і ми його викинули), кабачки теж довго не живуть, не кажучи вже про банани.

Збираючись у подорож, ми запаслися гвоздиковим маслом, гадаючи, як дитина перенесе наявність комарів. Виявилося все до смішного навпаки: комарів практично не було, зате виявилося повно мурах. Довго сидіти на травичці або навіть на пінці (туристичному килимку) було абсолютно неможливо. І навіть не тому, що іноді кусали, а, погодьтеся, неприємно, коли по тобі повзають. Для одного Тимошки проблема була неактуальною: він зовсім не хотів сидіти на місці, а знімаючи з себе мурашки, з бридливим виглядом простягав мені і говорив «Ня!» (в сенсі «на!»).

З погодою нам пощастило (дощі були в основному вночі і рано вранці). Тому, коли Тимофій поривався бігти до води — ми роздягали його та відпускали гуляти голяка (хоч у води немає муравйов). Гладенькі палички, принесені водою, виявилися найкращими іграшками. Тимошка без кінця хапав то одну, то іншу — бив ними по воді, креслив закарлюки на мокрому піску і просто з ними носився.

Про туриста Тимошку або Походи з рокуНаш тато творчо підійшов до водних процедур: будував для Тимошки замки з піску, за допомогою мильниці ліпила пасочки, а один раз викопав у піску невелику ямку і наповнив її водою. Тимошка оцінив нововведення гідно: без кінця лазив туди-назад. На закінчення водних ігор тато з синочок занурювались у воду, після чого швидко витиралися-одягалися і відпочивали в наметі.

Цікаво і те, що ми взяли з собою маленький дитячий басейн. Припускали, що вода в ньому швидко нагріється на сонці, і Тимошка буде з задоволенням в ньому купатися. Виявилося ж, що вода прогрівається біля берега набагато швидше, а в басейні залишається холодною, незважаючи на кілька вилитих нього казанків окропу — річ виявилося марною.

Про туриста Тимошку або Походи з рокуКожен ранок починався однаково: ми снідали, саджали Тимошку в коляску, і відправлялися гуляти по острову. У перший же день виявили велику суничну галявину. Тимофій спробував суницю вперше і спочатку поставився з підозрою, але потім кожен день їв ягоди з задоволенням.

Ще ми збирали квіти, шишки, шматочки кори (і палички, само собою); розглядали жуков, і навіть бачили дятла.

По річці періодично пропливали катера або баржі, викликають бурхливий захват. Тимошка коментував: «Дядько бі-бі!». (Чомусь він упевнений, що будь-яким транспортом завжди керує дядько; навіть коли я одного разу показала йому тітку за кермом, він все одно вперто сказав «дядько». Зате проїжджаючи на візку повз будинків, він частенько показує на вікна і каже: «тьотя». Ясно? Дядько катається, а тітка сидить вдома.) Взагалі, мене захоплюють ці коротенькі, але дуже емоційні фрази. Наприклад, коли тато заліз на високу сосну за сухими сучками, Тимошка розхвилювався і вигукнув: «А! Папа бам!».

Про туриста Тимошку або Походи з рокуНезважаючи на відсутність іграшок, дитині нудьгувати не доводилося. Наприклад, на місці стоянки наших попередників ми знайшли кілька предметів, дуже нам пригодившихся: дві п’ятилітрові пластикові бутлі і кришку від каструлі. В одну бутель ми з Тимохою складали шишки — вийшла диво-брязкальце, а інша, з невеликою кількістю води, дуже смішно булькала, варто її потрясти. З кришки вийшов чудовий музичний інструмент: при ударі палицею лунав гучний дзвін. Цією іграшкою Тимофій розважався майже цілий день.

А коли наша фантазія зовсім бракувало, ми пропонували Тимошке зайнятися коляскою. Він дуже любить її «ремонтувати»: перекидає, розгортає, крутить колеса, розкладає козирок.

Три дні пролетіли швидко, відпочинок вдався! Але з мого боку було б нечесно умовчати і про негативні моменти нашої подорожі.

Про туриста Тимошку або Походи з рокуОстанню ніч ми спали погано — була сильна гроза. Встали раніше, поснідали, влаштували прощальний багаття зі сміття і памперсів, зібралися і відчалили. Час до поїзда було розраховано з запасом, але… Плавання в погану погоду забирає багато часу і сил. Нашу надувну байдарку при сильному вітрі просто зносить, а тут довелось гребти проти вітру. У цьому випадку гребти одному — не робити зовсім. А тут не виспався Тимофій почав хникати, смикати за мотузки, крутитися, і навіть примудрився розвернутися на 180 градусів. І тут почався справжній жах. Дитина плаче, тягне до нас руки, кричить «Мама! Тато!» З очей котяться сльози і соплі з носа бульбашками. А ми не можемо кинути прокляті весла, тому що встигаємо впритул, і мало не плачу вмовляти: «Тимоша! Ну, потерпи!» Зрештою, дитина просто сповз навпочіпки і заснув. Після цього випадку нам з чоловіком було дуже соромно, і ми зробили для себе висновок №1: «Тимоха ще занадто малий для байдарки. А якщо і плисти кудись, то виключно недалеко і гребти одного, а другого сидіти з дитиною». Прости нас, Тимошка!

Але і це ще не все. Найбільшою неприємністю стала дорога. Нажаль, у нас в країні про людей думають мало (принаймні, це стосується громадського транспорту). Незважаючи на те, що розклад електричок у нас було новітнє, сверенное з табличкою в Інтернеті, воно все одно виявилося невірним. (А адже нам треба було перескочити з одного поїзда на інший!) Частина поїздів скасували, пустили на деяких ділянках автобуси, які народ бере штурмом — з дитиною в них не полізеш. З-за цього в середині шляху провели кілька годин на станції. На зворотному шляху було практично те ж саме, але в іншому місці, щоправда, вдалося виїхати на нормальному автобусі.

Ще дуже вражає ставлення оточуючих до людей з рюкзаками. Одного разу ми бачили в приміському автобусі хлопчика років дванадцяти, який повертався з туристичного зльоту в Москву. Показав кондуктору довідку про те, що він з багатодітної сім’ї і має права їздити безкоштовно. (При цьому у нього старий рюкзак «колобок» і сам одягнений бідно). Так кондуктор почала на нього кричати, мовляв, ти не з цього району, їдь безкоштовно у себе вдома.

Коли ми приїхали в Москву і сідали в автобус, почалася сильна злива — просто стіна. Мій чоловік піднявся першим (з рюкзаком і коляскою), а я як раз стояла перед дверима (з рюкзаком і Тимошкой на руках). Так якийсь молодий чоловік, засмучений тим, що він намок, і що не вийшло швидко заскочити в автобус, крикнув мені: «Ах ти,…, ще з рюкзаком!» і сильно штовхнув мене в спину, після чого побіг в іншу двері. Як можна так себе вести, адже я мало не впустила дитину!

Коротше кажучи, всі ці сумні факти привели нас до висновку №2: «Зв’язуватися з мінімумом транспорту. Або одна електричка, або один поїзд, на який краще брати квитки заздалегідь». І, звичайно ж, краще їздити з кимось, але всі наші друзі до неподобства ліниві, і кожен раз ми чуємо приблизно наступне.

Я б поїхав, але:

  • не можу залишити кішку;
  • наша дитина ще занадто маленький;
  • на роботі нічого не встигаю, буду працювати вдома;
  • у мене немає спальника (намети).
  • Про туриста Тимошку або Походи з рокуЗа великим рахунком, всі проблеми можна вирішити, просто у людей немає бажання. І, користуючись нагодою, хочу звернутися до татам і мамам з дітьми, у кого є бажання, але немає компанії для спільних походів. Пишіть на e-mail. Звичайно, у нашого тата відпустку вже закінчився, але попереду ще так багато теплих (я сподіваюся) вихідних!

    Коли бачиш, як твоя дитина радіє природі — розумієш, що все робиш правильно. Були мінуси, які ми виправимо. Але я просто впевнена, що наші поїздки обов’язково залишать слід у щасливих дитячих спогадах.

    Михайлова Ірина, [email protected]

    Особистий досвід