Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в Карелії

223

Ось і у мене настав час відпустки. Звичайно, я збиралася провести його зі своєю донькою Дашею. Ми з нею просто нерозлучні. Доньці зараз 8 років, другий клас закінчила. І нехай я мама-одиначка, зате я не тільки мама, але і її краща подружка. Як проведемо відпустку, ми ще не знали, для початку планували приїхати в Санкт-Петербург. Я провела там багато років, студентство, і там у нас чимало друзів і знайомих.

Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїНасамперед, за «традицією», приїхавши до Пітера, відвідали Петергофские фонтани. Петергоф з його фонтанами — одне з найбільш нами улюблених місць під Петербургом. Заглянули спочатку в музей «Котедж», пофотографувалися з його красивими клумбами, вдосталь намилувалися усіма фонтанами, нарезвились в «брызгающих каменях», викупалися в затоці. Чудово! Якщо ви там ще не були, рекомендую неодмінно виправити цю прогалину :-).

На наступний день почали обмірковувати подальший відпочинок. Вибір був приблизно такий: поїздка до родичів в Естонію (у них там своя конюшня), «палаюча» путівка в Єгипет або Туреччину, або справжній турпохід з моїми друзями. З Естонією не вийшло — вже дуже довго чекати на оформлення візи. Трохи прикро, що громадянин Португалії, наприклад, може їхати туди без візи, а мені, щоб провідати родичів, треба мінімум 10 днів чекати на рішення консульства… Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїЧомусь Даша при виборі між палаючої путівкою і походом вибрала похід :0). Та й мені в похід більше хотілося, в Єгипет можна і на осінні або зимові канікули з’їздити. Тільки трохи хвилювало питання — як дитина це зрозуміє. Адже вона ще не знала, що похід — це не пікнік з багаттям і наметом. Наш маршрут був на тиждень — по Карелії (недалеко від кордону з Фінляндією) від Ууксы на північ до Райконкоски, це близько 70 км «по азимуту». Йдемо пішки по стежках, дорогах, лісовим буреломам, болотах, через річки і озера, де трапляється не зачеплена цивілізацією природа і майже не трапляються люди :0). Загалом, вирішено: похід. Тим більше, що я на всяк випадок з Мурманська захопила з собою у відпустку рюкзак туриста з пінкою і спальний мішок..

Перед дорогою завітали з Дашею на речовий ринок: купила у похід собі і Даші кросівки, ще доньці похідні штани. Собі зручні для походу штани доглянути не встигла, довелося пожертвувати світло-блакитними (майже білими) джинсами, звичайно, я розуміла, що їх потім навряд чи отстираешь, хіба що можна буде перефарбувати.

Зустрілися з друзями, обговорили дні походу, що беремо з собою, поизучали на карті Карелії маршрут. Йдемо групою 9 осіб (разом з Дашею, дорослих — 8). Продуктами закуповувалися звичайними для походу: м’ясні консерви, крупи, макарони, супові пакетики і т. п. Даша вже досить велика, щоб харчуватися на природі тим же, що і дорослі :-). Все-таки вирішили, що Даша шлях здолає, якщо тільки важким рюкзаком її не навантажувати. І без рюкзака кілометрів по 10 в день, так по лісі-болотах для 8 років — не легка прогулянка.

Все, їдемо! На автобусі маршруту «Піткяранта» майже 8 годин до зупинки Ууксу, там початок нашого шляху. Автобус попався досить зручний (не дивлячись на жарку погоду), майже опівночі прибутку в Ууксу. Пішли карті до річки Уксуниоки. До річки 4 кілометри, там збиралися стати на ночівлю. Дійшли без пригод, тільки довелося оцінити карельських комарів і гедзів. Ну, та це у нас були «накомарники» (такі капелюхи з сітками від комах), і всякі мазі. Мазей і спреїв від комарів набрали чимало, змогли скуштувати й оцінити різні засоби. Загальний висновок — засоби діють, але в лісі досить швидко «вивітрюються». Втім, «швидко» — поняття відносне: якщо в поході годину — це мало, то для невеликих вилазок на природу цілком нормально. Найбільше нам сподобався спрей «Гардекс» (саме спрей), хоча він і, м’яко кажучи, пахне більше інших, і на обличчя його наносити небажано. Але і комахи від нього теж не в захваті :-).

Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїНа стоянку прийшли пізно, відразу намети, вогнище, вечеря і спати. А вранці захоплювалися пейзажем: річка з порогом (КС — коефіцієнт складності — не менше 4, на байдарці тут, напевно, не пройдеш, хіба що на великому плоту), високий перепад води. Дійсно — поки стояли, не бачили байдарочників, які б там ризикнули, бачили як народ «обносил» байдарки і як сплавлялися-таки на плоту. Жартуємо-мріємо: може, прийти сюди наступного літа з ПСН (пліт рятувальний надувний), посплавляться? З’ясували, що таких місць із сильними порогами на цій річці чимало: тут раніше ГЕС була. Красотища! Скрізь лазаем, фотографуємося, радіємо природі. По-моєму, Даша просто щаслива. Вона ще жодного разу такої краси не бачила :-). Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїПогода була чудова, ми вирішили скупатися. Пішли купатися до порога, знайшли місце з не дуже сильним плином, дрібно, камені слизькі, але вода тепла (для мене вода +18 це тепло), чиста. Благодать!

Після їжі, години на два дні, ми йдемо зі стоянки. Нам належить ще довгий шлях по карті і компасу до одного з найкрасивіших озер Карелії. Мабуть, цей другий день виявився найбільш складним, але ми тоді ще про це не знали. Ми йшли спочатку вздовж річки, потім звернули в лісовій бурелом, потім було болото з грозою. Або кілька боліт, приблизно на 8 км — болота. В грозу ми одягли поліетиленові накидки від дощу, вони швидко перетворилися в «кашу» — порвалися на місцевих кущах-буреломах. Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїЯ подумала, що гроза в болоті — навіть добре: не помічаєш воду під ногами, коли ще й зверху ллє :-). Як протрималася ці кілометри Даша, по болотах з хмарами комарів — загадка, але вона навіть і не думала вередувати. Хоча і дорослим було нелегко. В 22 години ми благополучно розбили табір на березі озера. Красиві чисті озера Карелії навіть не описати — це треба бачити. Хто там бував, мене зрозуміє. Чиста тепла вода, купання, багаття, вечеря, объедание чорницями, суницями — ось вона, карельська казка!

Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїНа другий день ми трохи скорегували свій шлях: більше так багато болотами вирішили не ходити, віддавши перевагу дороги й лісові стежки, які були на картці, нехай так і більше шлях був на кілька кілометрів. Хоча деякі стежки заросли, якісь нові протоптані — карта у нас була не дуже нова.

Так ми провели в цих лісах наступні 5 днів, милуючись природою різних озер вранці і ввечері, «гуляючи» по лісі і стежках днем (кілометрів так за 10-12). Тільки один раз трохи заблукали, не згорнули вчасно по дорозі, і йшли до озера Сюськиярви замість 12 км всі 20. Погода була прекрасна, ми могли оцінити всю красу дикої природи (втім, і комарів-ґедзів та інших комах теж). Але на 3-4 день комарів якось перестаєш особливо помічати, а біля багаття і біля озера при вітрі їх взагалі мало. Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в Карелії Наїлися ягід (їх цього літа море), накупалися в озерах, де навіть дно видно на відстань 1,5 метра, а риби якісь нелякані: заходиш у воду, відразу мальки навколо ніг, тичуться в ноги, ми з Дашею їх сухарями годували. Я навіть распугивала цих мальків, набираючи в чайник води, щоб потім зварити чай, а не вуха 🙂 Взагалі-то воду пили прямо з озера, ніхто не отруївся. В лісі бачили сліди ведмедя, лося, кажуть, там і зустрічаються кабани. Тільки, видно, звірі легко виявляли нашу чималу групу туристів і обходили нас стороною. Так що вдалося сфотографувати тільки змійку.

Пару раз ми виходили на «трасу» (це на карті траса, на ділі це може бути і неширока ґрунтовка без ознак асфальту) і, в цілому, 15 кілометрів проїхали на попутках. Один раз, коли не знайшли потрібні орієнтири (озера), виявилося, просто у нас на карті стара траса, а її вже проклали нову. Другий раз зловили попутку, коли пройшли 7 км під зливою, промокли і замерзли. Люди на цих трасах нам траплялися чуйні, підбирали нас, підвозили й нічого за провезення не питали. Взагалі, за межами населених пунктів до людей з рюкзаками ставляться добре :-). А у Даші нове враження — прокотилася на цьому далекобійника, «прям як в кіно». Коли дійшли до Райконкоски, Даша вигукнула: «Вдома! Люди!» — це вона 3 дерев’яних будинку побачила — так, після тижня без цивілізації. А в Райконкоски я розшукала бабусю, у якої є корова, і ми побавилися парним молоком зі свіжою суницею. Я коли молоко купувати прийшла, бабуся мені каже: «Давай сюди трилітровий балон». Довелося пояснювати, що з лісу ми, немає в нас банок 🙂 (знайшли потім пластмасову пляшку). І ще приємно було переконатися, що в селах у нас народ ще простий і хороший, всі вітаються (не важливо чи знайомі), рюкзаки на станції можна без нагляду залишити — не вкрадуть.

На цьому наша подорож закінчилася, з Райконкоски ми поїхали до Петербурга поїздом з Костомукши. Тиждень пролетів швидко. Але ми всі чудово відпочили від цивілізації, а Даші вражень, напевно, вистачить до наступного відпочинку :-).

Прогулянка по компасу. Як ми відпочили в КареліїТак що екзотика, далекі країни — це звичайно цікаво. Але чимало цікавих пригод можна знайти і поруч. Красивих, заповідних місць в Росії багато. Може, не всім цікавий настільки «екстремальний» відпочинок — це на любителя. Але… цього літа в Пітері складно було купити карту Карелії, вони були просто нарозхват!

Є ідея на наступне літо — у водний похід, сплавитися на тиждень. Може, хто теж хоче? Є маршрути? Можна і з дітьми (не дуже маленькими, все-таки річки, пороги). Пишіть.

Покришкіна Ольга, [email protected]

Особистий досвід