Weekend в Підмосковї з півторарічною дитиною. Будинок відпочинку Огниково (2 частина)

48

Зміст:

  • В гостях
  • День другий
  • Сервіс і інші недоліки
  • Підсумки


Частина 1 можна прочитати тут.

В гостях

Після «сієсти» за нами заїхали наші истринские знайомі. Так як Єгор до того часу ще не прокинувся, ми завантажили його сплячим в коляску і таким чином вивезли з номера. Прокинувся Єгор вже в машині наших знайомих, що його несказанно обрадувало, і він у п’ять секунд розташував до себе незнайомих дядька і тітку своєї улюбленої пантомімою — крутячи руками уявний кермо, супроводжуючи гучним «Грррр, грррр, грррр». Єгор взагалі обожнює машини, і все що з ними пов’язане, можливо, з-за того, що всю вагітність я пропрацювала в автосервісі.

Після демонстрації всіх останніх досягнень кібернетики на прикладі окремо взятого заміського будинку господарі радо накрили для нас стіл на галявині біля патіо. Єгор з’їв свій полудень і радісно понісся борознити ділянку. Поки чоловік неквапливо коментував фотографії в привезеному нами альбомі — я тільки й встигала знімати Єгора з альпійських гірок і вивуджувати його з міні-фонтанів, якими ряснів ділянку. Здавши біг по пересіченій місцевості на значок ГТО, я, нарешті, змогла зацікавити Єгора спокійною грою: складанням кришечок від пивних пляшок в кузов самоскида. Через нетривалий час Єгор удосконалив гру і ховав під кришечки м’які накидки садових меблів.

Взагалі було дуже корисно поспілкуватися з людьми, у яких немає маленьких дітей — мені раптом стали очевидні деякі дрібниці в нашій поведінці, якими ми «набралися» ставши батьками.

  • По-перше, ми стали дуже швидко їсти. Що виявилося не комільфо на тлі неквапливого пивного вечора.
  • По-друге, особисто я стала не гидувати є руками. До пива були запропоновані в основному сублімовані продукти: чіпси, горішки, сухарики, сушені кальмари, вобла. Але господарем дому ще було презентовано блюдо з власноруч изловленной і приготованої білугою. Коли я без задньої думки взяла один скибочку руками, господиня справедливо помітила, що на столі є вилки. А коли виявилося, що у белужьих скибочок була неїстівна шкурка, яку я, не моргнувши оком, з’їла, апетит у мене зовсім пропав.
  • По-третє, коли я в білих штанях плюхалась поруч з Єгором на траву або на підлогу в будинку, наша жаліслива знайома вважала, що ми ганьбимо її як господиню, і відразу пропонувала пуфики, подстилочки, стільчики. Про такі предмети розкоші я, чесно кажучи, вже давно забула.

Але в цілому вечір вдався. Мені тільки один раз було соромно за Єгора: коли він в якості експерименту упустив горішок в хазяйський басейн з чистою цілодобово фільтрується водою. Ми з Єгором відразу чесно в усьому зізналися і нас не сварили.

Незважаючи на те, що начебто ми і відпочивали в гостях — всі дуже втомилися. По приїзду в пансіонат ми з останніх сил викупалися, погодували Єгора вечерею і поклали спати. Самі теж моментально заснули. Останньою думкою було: «Як шкода, що пропустили вечерю».

День другий

О сьомій ранку ми були розбуджені передзвоном, що линули з церкви Покрови Пресвятої Богородиці. В цей день всі православні християни відзначали свято Святої Трійці. Після 15-хвилинного прослуховування передзвону, що ознаменував початок святкової служби, ми, на свій сором, все знову заснули аж до сніданку. На другий день Єгор вже без хабара вийшов з кімнати для походу «на кухню». В їдальні нам подали святковий сніданок: хліб, масло, шматочок ковбаси, місцями зеленуватий омлет, пшоняну кашу з родзинками і кава з цикорію.

Для підняття настрою після сніданку ми вирішили заглянути в басейн. Слід зазначити, що для нас це був перший похід в басейн з Єгором. Але спочатку потрібно було купити вхідні квитки в касі, яка знаходилася в будівлі адміністрації. Попередньо заскочивши в касу відразу після сніданку, ми виявили відсутність касира. Адміністратора теж не було. Бухгалтер — єдиний, хто був на місці і запевнив нас, що «все тут недалеко, буквально за рогом» і нам треба підійти до 11-ти.

Ми розуміюче кивнули головами, і підійшли до 11:30 вже з речами для басейну. І знову нікого. Ми задумалися.

— Ви розумієте, вони всі на службі в церкві. Сьогодні ж свято, — розколовся, нарешті, бухгалтер про справжню причину відсутності касира.

І нам, як добрим християнам, було запропоновано зайти ще пізніше. Але відступати нам було нікуди, і ми пішли дивитися телевізор біля стійки ресепшн. Хвилин через 10 прийшли ошатні касир і адміністратор, тримаючи в руках березові гілочки, і привітали нас зі святом. Обмінявши, нарешті, гроші на вхідні квитки в басейн ми попрямували в спорткомплекс.

Weekend в Підмосковї з півторарічною дитиною. Будинок відпочинку Огниково (2 частина)Коли я з Єгором піднялася в жіночу роздягальню — Єгор напружився. У душовій він навіть злегка похныкал. Але коли він побачив басейн — відразу заспокоївся і побіг до води. Басейн виявився невеликих розмірів, напевно, 3 доріжки по 25 метрів, з однією великою гіркою і гейзерами. Окремо для дітей є жабник також з гіркою. Вода в жабнику дуже тепленька. Оскільки крім нас в басейні перебували ще тільки одна сім’я французів і два «динамівця», то ми не вважали його перенаселеним відпочиваючими. Загалом було класно. Ми з Єгором купалися в жабнику, стрибали на гейзерах, ходили навколо басейну, залазили на лежаки, заглянули в сауну. Дві години пролетіли непомітно. Зворотний шлях «душова-роздягальня-фойє» Єгора вже не лякав, він вів себе цілком по-свійськи і наспівував пісні.

Обід знову розчарував, але Єгору припала до смаку картопля з борщу — довелося виловлювати її всю з наших тарілок і класти до нього.

Поки у Єгора тривав тиха година, ми спакували всі сумки, залишивши тільки те, що могло ще придатися до від’їзду. Ближче до вечора за нами повинні були заїхати дідусь і бабуся і відвезти додому.

Решту часу ми провели на повітрі — Єгор носився ковбасою з дитячого комплексу, ми з чоловіком милувалися околицями. Трохи було шкода, що вихідні завершуються і, як завжди, хотілося затриматися ще на один день.

Сервіс і інші недоліки

Окремо хочеться сказати про сервіс. У «Огниково» він ненав’язливий і носить стихійний характер. Загалом, якщо розраховувати тільки на свої сили і бути готовими до всього — розчарування не буде.

  • Відразу після заселення в номер ми виявили, що в коридорі перегоріла лампочка. Чоловік звернувся з цим до чергової по корпусу. Чергова видала чоловікові лампочку зі словами «електрика знайти не обіцяю». Запропонувала так само поміняти номер.
  • Коли нам видали обіцяний електричний чайник — ми жахнулися. Такого брудного чайника я ще ніде не бачила. Довелося самостійно його відмивати дитячим милом.
  • Після прогулянки ми принесли гори піску в номер. Я пішла до чергової, попросити совок і віник, щоб прибрати в номері самої. Чергова так перейнялася моєї проханням, що принесла пилосос, пропилососити килим і навіть коляску.
  • У перший день у їдальні запитала, де можна помити дитячу тарілку після їжі. Мене пустили в мийку, де я самостійно помила тарілку. На наступний день, в іншу зміну персоналу, на те ж питання мені відповіли «Помийте у себе в номері». Коли я заперечила, що вчора мене пустили в мийку, офіціант забрала нашу посудину і повернула вже помитої.

До недоліків я б віднесла:

  • комаров (це просто величезні нахабні кровопивці);
  • білі тканинні вертикальні жалюзі на вікнах (дуже неприємно, коли о шостій ранку в обличчя світять сонячні промені);
  • холодильник «Смоленськ» (в працюючому стані гарчав, як потерпілий, на час сну доводилося вимикати його з розетки);
  • будівництво (в безпосередній близькості від корпусів добудовують будівлю гімназії — днем досить шумно);
  • харчування (коли-то на місці пансіонату знаходився дитячий піонерський табір склалося враження, що порції так і залишилися розрахованими на дітей. Саме по собі меню можна назвати дієтичним, а рецептуру вивіреної десятиліттями);
  • ну і те, що дитина перебувала весь час в памперсі, тоді як вдома ми їх використовуємо тільки на сон і прогулянку. Але це вже витрати.

Підсумки

Відпочивати в Підмосков’ї нам сподобалося. Після повернення додому відчувався фантастичний прилив сил і бадьорості. Зараз, через два тижні, можу сказати, що і Єгору поїздка теж пішла на користь: він став більш самостійним і товариським.

Підсумок за витратами склав 200 убитих єнотів.

Тепер, сидячи вечорами за чаркою чаю, ми з чоловіком продумуємо черговий сценарій вихідних в Підмосков’ї.

Олена Каштанова, [email protected]

Особистий досвід